Поліцейський офіцер громади Піщанської територіальної громади Дніпропетровщини здійснив десятки виїздів до цих населених пунктів. Під шквальними обстрілами він вивозив жінок з дітьми з найгарячіших точок лінії фронту. Громадянам, які попри небезпеку лишилися у містах, поліцейський разом з колегами доставляли найнеобхідніше: їжу, воду та ліки. Це вже вдруге Артем повертається до Слов’янська та Бахмута. У 2014 році він один з перших у складі добровольчого зведеного загону став на захист України. 

Поліцейський з перших днів повномасштабного вторгнення разом із колегами доставляє гуманітарну допомогу на лінію фронту та вивозить місцевих жителів, які перебувають під постійними обстрілами.

«Ворог накривав Харків шквальним вогнем, намагаючись знищити місто. Разом з волонтерами та жителями Піщанської територіальної громади ми почали займатися евакуацією людей з регіону. Доставляли їх на територію нашої громади, розселяли, допомагали з речами першої необхідності, продуктами, речами для малюків».

Серед врятованих ними людей особливо запам’яталася громадянка США, яка приїхала в гості до брата. 

«Вона розповіла, що разом з дітьми перебралася до підвалу, оскільки будинок в якому вона проживала, повністю зруйновано. Врятована була дуже вдячна нам і по сьогодні ми підтримуємо з нею тісні дружні стосунки. Вона передає нам гуманітарну допомогу для людей, що залишилися жити на лінії розмежування, а також надсилає амуніцію для українських військовослужбовців – бронежилети, прилади нічного бачення. Від всіх цих людей завдячую їй». 

Також поліцейські їздили до міст Краматорськ, Ізюм, Бахмут – везли гуманітарну допомогу, а повертаючись, умовляли мешканців їхати з ними у більш безпечні регіони.

«Одна жінка звернулася до нас, щоб ми вивезли її та трьох діток з міста Ізюм, яке ворог просто знищував на очах. Міст був вже зруйнований, мати та діти човном переправилися на інший берег, де ми їх зустріли. Потім ми вивезли сім’ю на Дніпропетровщину».

Артем розповідає, що вони з громадою вирішили створити у місцевому будинку культури куточок спротиву українського народу російським окупантам. Після кожного виїзду він поповнюється експонатами, які військові передають з фронту. Зараз там є відстріляні гранатомети, саперні лопати, затрофеєні у російських окупантів предмети.

«Я вірю, що дуже скоро ми переможемо. Але пам’ять про цю жахливу війну не повинна стертися. Про жахіття війни повинні знати майбутні покоління, а ще пишатися мешканцями нашої громади, які стали на захист Батьківщини».

Поліцейський офіцер відчуває гордість за мешканців Піщанської територіальної громади, які від старого до малого роблять все можливе для нашої перемоги. Бабусі плетуть маскувальні сітки, шиють на шоломи чохли, дітки з мамами випікають печиво.

«Я пишаюся і завдячую цим людям, поряд з ними хочеться робити добрі справи».

Поліцейський розповів, що вісім років тому, коли російські війська захопили частину території України, одним з перших записався до добровольчого зведеного загону, який брав участь в антитерористичній операції.

«Ми вже тоді знали, хто наш ворог, та як підступно він може діяти. Через вісім років мені знову довелося повернутися до тих міст, де ніс службу, – Слов’янськ, Бахмут, Очеретине. Дуже гірко зараз дивитися на Бахмут. Ще місяць-два тому тут працювали кав’ярні, жили люди. Сьогодні окупанти практично знищили місто – російська армія перетворила його на випалені руїни».

Артем з колегами продовжує їздити в скалічені війною міста. Поліцейські везуть нашим військовослужбовцям буржуйки, продукти та речі, яких вони потребують. Вже налагоджено зв’язки з волонтерами з інших областей України. Зокрема львів’яни передають медичні препарати. Всі намагаються допомогти, чим можуть, аби наші бійці нічого не потребували.

Артем Денисенко каже, що він - звичайний поліцейський, який ввечері приходить з роботи, знімає бронежилет та займається вихованням трьох діток.

Відділ комунікації поліції Дніпропетровської області