Дільничний відділення №2 Синельниківського РУП старший лейтенант поліції Андрій Киричок ось уже два місяці несе службу на деокупованій території Херсонської області. За цей час надивився достатньо: що наробили російські нелюди на українській землі. Наспілкувався з місцевими, які понад 8 місяців знаходились в окупації. 

- Люди боялися навіть вийти на вулицю. Вдень взагалі, а з двору у двір – хіба вночі. І кожного дня чекали на Україну, - говорить Андрій і продовжує. - Місцеві кажуть, що коли на подвір’я заходили росіяни – то це означало знущання, погрози та мародерство. І це в кращому випадку. Ховали дітей. 

Насправді, якщо взяти будь-яке село цього Херсонщини, то важко знайти будинок, який не посічено осколками, а то й зруйновано повністю або частково. Розбиті та пограбовані території агроформувань, викрадений весь транспорт, який можна було забрати.

- Особливо боляче дивитись на школи, лікарні, дитячі садки. Порівнював із рідною Межівщиною Синельниківського району Дніпропетровщини страшно навіть уявити таке лихо. Заміновано дуже багато, тому і зараз лише на 10-15 відсотків засіяні поля. - говорить він і наголошує, що тут треба бути обережним і з дороги бажано не з’їжджати.

Сам Андрій – досвідчений офіцер, у лавах поліції з 2005 року, дільничний інспектор. У відрядження на Херсонщину викликався поїхати добровільно.

За ці місяці у нього були різні дислокації, місця несення служби. Більш та менш безпечні. Сьогодні – це район міста Берислав, де навіть спати доводиться в бронежилеті.

- Але це нічого, - запевняє поліцейський. - Як можна говорити про небезпеку, коли поруч живуть пенсіонери та навіть діти.

Андрій підтверджує, що у регіоні залишися переважно пенсіонери. І саме вони найбільше потерпають від обстрілів окупантів.

До слова, після того, як Сили оборони України звільнили правий берег Херсонської області, росіяни щоденно обстрілюють регіон. А особливо місто Берислав, яке знаходиться за 5 кілометрів від лінії фронту. Останнім часом особливо дошкуляють ворожі дрони. Один з них атакував блок-пост поліцейських і вибухнув буквально за 15 метрів.

- Ми встигли заховатись за бетонне укриття, - розповідає Андрій, - але вибух був досить потужний. - А ось інший дрон заплутався над нами у маскувальній сітці й… не вибухнув. Можна сказати, поталанило…

«Людей шкода, по-людськи шкода», - знову і знову повторює Андрій Киричок. Тож коли випадала вільна доба після чергування, старший лейтенант, засукавши рукава, допомагав господарям будинку, де він зупинився, лагодити пошкоджений паркан, або перекривати дах.

Херсонці - Валентин та Анна були дуже гостинні, до речі, разом з ними, проживало і двоє діток 2,5 та 11 років.

- Дуже хотілося їм допомогти, хоча б чимось. Люди настраждалися, не дай Боже…

І в цих словах вся сутність українського народу: людяність, співчуття, співпереживання, готовність прийти на допомогу.

Відділ комунікації поліції Дніпропетровської області 

за матеріалами Синельниківського РУП