29-річний старший лейтенант поліції загинув 27 лютого під час виконання службових обов’язків. Він проявив мужність та героїзм при захисті територіальної цілісності України. Указом Президента України від 28 лютого поліцейського офіцера Софіївської територіальної громади Валентина Звягінцева нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Валентин Звягінцев народився 28 квітня 1992 року в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. З 2011 по 2012 рік служив у Збройних силах України. Після цього прийшов на роботу в поліцію та був призначений на посаду інспектора патрульної служби. У 2013 вступив на навчання до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. У 2016 році закінчив заклад освіти за спеціальністю «правоохоронна діяльність» та обійняв посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Софіївського відділення поліції. З 2018 року працював слідчим, а у 2021 році був призначений на посаду дільничного офіцера поліції відділу превенції Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. З 7 лютого 2022 року, після проходження конкурсного відбору та навчання, став поліцейським офіцером Софіївської територіальної громади.

Інна Звягінцева, вдова загиблого, працює слідчим у Софіївському відділенні поліції Криворізького РУП:

«Валентину було 29 років, він не дожив 2 місяці до свого 30-річчя. Він виховував двох синів – 3-річного Клима та 9-річного Дениса. Мав тата, маму та молодшу сестру. Батьки проживають у с. Лозуватка Криворізького району.

Ми познайомилися на роботі у Довгинцівському відділенні поліції у Кривому Розі. Він тоді працював дільничним, я – слідчим. Одразу відчули, що маємо спільні інтереси, покохали один одного та одружилися. Через два роки в нас народилася спільна дитина, але мого сина від першого шлюбу – Дениса, він любив, як рідного, ніколи не розділяв дітей та виховував їх однаково. Йому було цікаво спілкуватися зі старшим сином, вони мали багато спільних інтересів, разом їздили рибалити, грали у футбол. Він дуже любив свою родину, багато працював, щоб наша сім’я нічого не потребувала. Відчував за нас відповідальність, яка проявлялася в постійній опіці та турботі. Незважаючи на те, що часто працював понаднормово, втомлювався, але весь вільний час присвячував родині. Мав хист до ремонту техніки, міг самостійно полагодити мобільний телефон, комп’ютер. Був веселим, мав гарне почуття гумору.

Він працював оперуповноваженим, слідчим, дільничним офіцером поліції, але завжди хотів бути ближчим до людей, тому як тільки випала можливість, пройшов конкурсний відбір, навчання та став поліцейським офіцером громади. Він хотів бути потрібним, допомагати людям. Завжди гостро відчував несправедливість, тому йому легко було вирішувати конфліктні ситуації. Багато уваги приділяв дітям, виступав у школах з лекціями, відвідував дитячі садки. Він знав, як важливо оберігати дітей й відчував особисту відповідальність за дітей громади».

Він був нашими крилами - батьки Валентина.

«Валентин любив життя, людей, допомагав їм, ніколи нікого не засуджував і не дозволяв іншим цього робити. Завжди намагався знайти компроміс, зрозуміти людину та не допустити конфлікт. Любив розмовляти з місцевими, з людьми поважного віку, дізнаватися їх потреби. Не раз до мене в селі підходили люди і гарно відгукувалися про мого сина, хвалили його», - згадує його мама Тетяна Звягінцева.

«Син із задоволенням учився, йому це легко давалося. Після школи він одразу вступив у гірничий університет, провчився рік, але зрозумів, що ця професія його не захоплює. Тоді забрав документи і пішов служити в армію. Відслужив і зацікавився службою в поліції. Спочатку патрулював вулиці Кривого Рогу, потім відучився у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, отримав диплом бакалавра, закінчив магістратуру. Син завжди прагнув розвиватися, удосконалювати себе, вчитися чомусь новому», - розповідає батько Микола Звягінцев.

Поліцейський офіцер громади відділення поліції № 9 (Софіївське) Іван Андрух, колега загиблого:

«Ми давно знайомі, ще відтоді, як Валентин працював у карному розшуку. Коли на Дніпропетровщині було започатковано проект «Поліцейський офіцер громади», Валентин серйозно зацікавився ним та вирішив випробувати себе. Він відчував, що ця робота ніби створена для нього, відповідає його прагненням. Він пройшов серйозний відбір, вивчився, доклав усіх зусиль, що зайняти цю посаду. Він по-особливо ставився до дітей, до їх безпеки. Щойно прийшов на посаду, за власні гроші, нікому не розповів, закупив дитячі книжки та розвіз по закладах. Сильно вболівав за безпеку дітей. Взимку перевіряв гуму на шкільних автобусах, щоб вона була незношеною, справність обігрівачів, щоб транспортні засоби були технічно справними та відповідали стандартам для перевезення дітей. Коли виявив недоліки, одразу підняв це питання на сесії громади та добився ремонту автобусів.

29 лютого, після повномасштабного російського вторгнення, під час виконання службових завдань, Валентин загинув. Сумно, боляче втрачати колегу, непоправна втрата для колективу поліції Софіївського району. Але війна триває, маємо протидіяти ворогу, працювати заради миру та безпеки мирних громадян. Валентин був гідним поліцейським, зробив багато добрих справ, мав багато ідей для підтримання безпечного середовища у громаді».

Пам’ятаємо та пишаємося нашим Героєм!

Відділ комунікації поліції

Дніпропетровської області