Буденність, до якої неможливо звикнути: один із викликів поліцейських прифронтової Нікопольщини, яку вже понад чотири роки ворог тримає під прицілом
Нікополь, Марганець, Покров, Червоногригорівська, Мирівська, Покровська сільська громади… Щодня саме сюди одними з перших прибувають поліцейські після чергових російських ударів. Для правоохоронців Нікопольського району це не поодинокі випадки. Це їхня щоденна служба вже понад чотири роки. Майже кожен виклик — наслідки чергової атаки. Щодня їм доводиться боротися не лише за правопорядок, а й за людські життя, безпеку, людяність і надію.
До такої буденності неможливо звикнути. Один із таких викликів став черговим у роботі екіпажу сектору реагування патрульної поліції Андрія Виниченка та Андрія Субботовського. Але саме він яскраво показує, з чим щодня стикаються поліцейські прифронтової Нікопольщини. 26 червня російський FPV-дрон атакував маршрутний мікроавтобус на в’їзді до Нікополя. Загинули двоє людей, понад десятеро отримали поранення, серед них — дві 12-річні сестри-близнючки.
На записах із бодікамер — перші хвилини після прибуття. Поліцейські разом із рятувальниками біжать до понівеченого автобуса. Навколо — поранені люди, уламки, крики про допомогу. У такі моменти часу на роздуми немає. Кожна секунда може врятувати чиєсь життя. Одну із сестер, Кіру, яка отримала тяжке поранення ноги, правоохоронці обережно саджають до службового автомобіля. Дівчинка плаче, постійно запитує, чи скоро вони доїдуть до лікарні, повторює, що дуже болить нога, та питає про сестричку. Поліцейські заспокоюють її, вмикають проблискові маячки й звуковий сигнал та якнайшвидше прямують до лікарні, оминаючи понівечені вулиці міста, яке ворог щодня тримає під прицілом.
Біля приймального відділення один із правоохоронців бере дитину на руки й біжить до медиків. За мить дівчинку перекладають на каталку. Майже одночасно до лікарні прибувають інші автомобілі екстрених служб. Коридори заповнюються новими пораненими. Поліцейські допомагають рятувальникам переносити потерпілих, підтримують тих, хто ще може рухатися самостійно, відкривають двері карет швидкої допомоги, супроводжують людей до приймального відділення. Так минає одна зміна. Потім наступна. І ще одна.
Ця історія — про кожного поліцейського, який несе службу на прифронтовій Нікопольщині. Більшість їхніх викликів пов’язані саме з наслідками російських атак. Сьогодні ми показали лише один виклик із десятків, які правоохоронці відпрацьовують майже щодня. Одна історія серед десятків інших історій поліцейських Нікопольського районного управління поліції. Про тих, хто щодня заступає на службу та без вагань їде туди, звідки інші змушені тікати. Хто першим бачить наслідки російських ударів, допомагає врятувати людей, підтримує тих, хто пережив найстрашніші хвилини свого життя, і документує злочини країни-агресора.
Відділ комунікації поліції Дніпропетровської області
(за матеріалами Нікопольського районного управління поліції).
